Літературна візитка "Письменник з мужнім і чутливим серцем" (за творчістю Дмитра Міщенка)

18 листопада Дмитру Олексійовичу Міщенко виповнився б 101 рік.  Український письменник, кандидат філологічних наук, наш земляк народився у селі Степанівці Запорізької області. Лауреат державної премії України ім. Т. Г. Шевченка — в 1993 році.

Перші друковані твори Дмитра Міщенка побачили світ у 1949 році, а перша збірка оповідань «Сини моря» — у 1955-му. В 1957 році письменник публікує монографію «Розвиток реалізму у творчості Михайла Коцюбинського», а в 1959-му — історичний роман «Сіверяни».

Дмитро Міщенко не розмінюється на давно і всім відоме, по-своєму ставиться до вимог системи й уміло вишукує в буднях сучасності важливі проблеми суспільного життя. У 1963 р. у книжкових крамницях з’являється роман «Чому не сходяться дороги», у 1967 р. — «Вітри приносять грозу». У кожному з цих творів своєрідно відтворено пагубу бездуховності в суспільному житті на той час. Тоді ж публікується на сторінках журналу «Вітчизна» і повість «Батальйон необмундированих», яка набула серед громадськості широкого розголосу, а пізніше саме ця повість і роман «Хліб наш насущний» (про голодомор 1932-33 рр.) стали вирішальними, коли йшлося про відзначення творчого доробку Дмитра Міщенка Державною премією України ім. Т. Г. Шевченка у 1993 році.

У творчому доробку — повісті, оповідання, романи, зокрема історичні. Писав про сучасність і героїчне минуле українського народу.

Автор книжок:

Оповідання і повісті:

«Сини моря» (1955);

«Весняна повінь» (1960);

«Батьківська лінія» (1960);

«Доля поета» (1961);

«Очі дівочі» (1964);

«Шибенники» (1965);

«Ніна Сагайдак» (1966; 1970, 1986);

«У морі затишку немає» (1970);

«Віра, надія, любов» (1971; 1979, 1991);

«Особисто відповідальний» (1973; 1974; 1978 — болгарською);

«Земля гонить соки» (1976);

«Друге заміжжя» (1980);

Романи:

«Сіверяни» (1959, 1961, 1969, 1981, 1999; 1972; 1986 — англійською);

«Чому несходяться дороги» (1963, 1967, 1971; 1974);

«Вітри приносять грозу» (1968, 1971, 1981; 1979);

«Честь роду» (1977, 1986);

«Найвищий закон» (1978, 1981; 1986, 1991);

«Синьоока Тивер» (1983, 1985, 1986, 1991; 1990—1991);

«Лихі літа ойкумени» (1985, 1991; 1990-91);

«Розплата» (1987, 1991);

«Полювання на Жар-птицю» (1990);

«Хліб наш насущний» (1990);

«Бунтівний князь» (1993);

«Батальйон необмундированих» (1995; 1991);

«Згубні вітри над оазою» (1997);

«Не полишу тебе самотньою» (1997).

Автор монографії «Розвиток реалізму в творчості Михайла Коцюбинського» (1957).

1991 у Києві вийшло 2-томне видання «Вибрані твори».

В останні роки життя часто виступав у пресі з публіцистичними статтями.

Відзнаки:

Медаль «За трудову відзнаку» (1971);

Грамота Президії Верховної Ради УРСР (1981);

Медаль Антона Макаренка (1982, за роман «Вітри приносять грозу»);

Премія імені Фадєєва (1989);

Державна премія України імені Тараса Шевченка (1993, за збірки «Полювання на жар-птицю» та «Особисто відповідальний»).

       Запрошую ознайомитися із творчістю майстра українського слова.