Про зимові свята в Україні: звичаї, обряди, традиції.
Зимою й справді чимало свят. І кожне має свої звичаї та обряди. Деякі з'явилися ще в прадавні часи, інші – трохи пізніше, під впливом християнства.Народна традиція святкування в Україні тісно пов'язана з циклом важливих господарських справ, оскільки основою життя староукраїнського суспільства були сільськогосподарські роботи. Господарська діяльність мала календарну періодичність.
Церква мала свій окремий календар, оформлювала найважливіші події життя людини. Окрім того, до запровадження християнства на Русі вже існувала багата й своєрідна культура.
Накладання церковних традицій та народних, вилились у неповторні й самобутні звичаї, традиції, обряди, світосприймання та взаємини між людиною та природою, між людиною і людиною, які збереглися до наших часів
Українські вечорниці
Після свят Катерини, Андрія або Миколи в українців починалися вечорниці. Незаміжні дівчата кожного вечора сходилися до хати переважно самотньої вдови і приносили з собою прядки, днища та веретена. Пізніше до них приєднувались і парубки. У кожному кутку села, а то й на кожній вулиці були свої вечорниці. Рідним братам і сестрам ходити на одні і ті самі вечорниці не годилося.
Докладніше тут
Калита
Калита́ - це обрядовий корж, що готується на свято Андрія. За допомогою червоного дівочого пояса або стрічки калиту підвішували до сволока, перепускаючи пояс через гак для дитячої колиски.
Свят-вечір
Дідух
Дідух, його ще називають дідо, дідочок, сніп-рай, коляда, колідник. Згідно із традиціями, дідух — це останній обжинковий сніп. Овес, жито, пшениця, льон - його основні складові. Солом'яний оберіг — це дух предків, дідів, збереження традицій і пам'яті родини. Це символ доброго врожаю, миру й злагоди в родині, достатку в домі. Традиція ставити в оселі на покуті дідуха походить ще з дуже давніх часів. У дохристиянських віруваннях він був утіленням бога Коляди, символом пам'яті про предків.
Святковий сніп перебував у хаті протягом тижня (подекуди навіть до Водохреща). Його присутність привносила в родину святковий настрій, затишок і святковість. У народі казали «Дідух до хати – біда із хати».
Щороку перед Різдвом дівчата збиралися разом і робили з соломки «павуків», які здавна були оберегами української оселі. Вважалося, що ця легка конструкція відтворює побудову Всесвіту. Не дивно, що названо її «павуком», адже за давніми легендами саме павуки заснували світ. Солом’яного павука підвішували на кінській волосині до сволока, де він крутився і рухався від найменшого поруху повітря.
Колядницька зірка
Різдвяна зірка — атрибут пов'язаний з народженням Ісуса Христа, і ми знаємо, що це чудесне народження провістила саме «Вифлеємська зірка»[1]. Як правило, атрибут виготовлявся із звичайного решета, до якого прилагоджували «роги» (8, 9, 10, 12 чи 16) та обклеювали різнокольоровим промасленим папером, прикрашали фольгою, стрічками й китицями. До бокових стінок могли бути прикріплені картинки на релігійні сюжети. Всередину Зірки вставляли свічку, утворюючи щось на зразок «чарівного ліхтаря».
Різдво Христове
Різдво Христове – чудове свято любові та надії, яке шанобливо відзначають у колі родин і дотримуються усіх традицій цього дня. Для усіх православних Різдво – це найбільше свято в історії людства, свято на честь того, що сам Бог, Творець неба і землі, Всемогутній, втілився, став людиною, щоб спасти людей усього світу.
У цей день прийнято вибачати образи минулого та дякувати тим, хто підтримував людину увесь рік.
Щедрий вечір (свято Маланки)
За тиждень після коляди, напередодні Нового Року (за старим стилем), - Щедрий Вечір. Це - залишок стародавнього, імовірно, дохристиянського звичаю. За християнським календарем - це день преподобної Меланії. В народній традиції обидва свята об'єднались, і тепер маємо Щедрий Вечір, або свято Меланки.
Немає коментарів:
Дописати коментар