"Що таке суржик"
Приємно чути і спостерігати, як наша мова міцніє і розвивається. Мовознавці з приємністю відзначають, що все більше українців переходять на рідну мову, причому свідомо – і через патріотичну позицію, і – з шани до свого, рідного. Мова – наш, без перебільшення, голос: голос предків, голос душі. І важливо не лише помітити процес зміцнення мовних позицій, а й утримати їх, надати ще більшого імпульсу, сприяти розквіту.
І от якраз на цьому шляху виникають моменти, які слід і продумати, і обговорити, і з'ясувати для себе.
Йтиметься про суржик – явище, яке заполонило нашу мову настільки, що без нього говорити про розвиток і функціонування мови поки що не вдається. Бо "як твої діла", "я трошки опоздаю", "корочє", "слідуюча остановка" у нас звучать часто мало не органічно, десь так, як і "привєт!".
"Як парость виноградної лози, плекайте мову",
– писав Максим Рильський.
Суржик – це бур'ян, який заважає розквіту мови.
Що таке суржик, звідки він у нас узявся, потрібен він нам чи ні і як його подолати – давайте розбиратися!
Суржиком у словнику називають мішанину зерна – жита, пшениці, ячменю, вівса, а також борошно з такого зерна (себто борошно низького сорту). Цей же академічний словник дає й переносне значення цього слова – це "елементи двох або кількох мов, об’єднані штучно, без дотримання норм літературної мови", або ж "нечиста мова". Це нас не особливо втішатиме, та все ж слід констатувати, що суржик властивий не лише нашій мові. Білоруський суржик називається "трасянка". У
США – спенгліш (суміш іспанської та англійської). Нігерійський піджин – це суміш англійської, іспанської, французької, португальської та мов західної Африки.
Суржик можна назвати рудиментом колоніального панування. Відомо, що за царизму українську мову забороняли століттями. До яких лише "віртуозних"заходів не вдавалися тоді, щоб викорінити її разом з найзатятішими носіями і натхненниками її вивчення і пізнання. Совіти носіїв української заморили голодоморами, інтелігенцію масово репресували. Українську мову витіснили практично з усіх сфер життя. Нею говорити було соромно, безперспективно, "по-мужицьки". Тому українці намагалися говорити російською, щоб позбутися цього кліше. Російська мова була мовою вищих соціальних верств і, за державної підтримки, обслуговувала потреби державного апарату, науки, техніки, освіти, армії та флоту, а українська – фольклор, побут, село. "За умови виключно російськомовної школи, церкви…, адміністрації, війська, комерції тощо перехід до вищої верстви означав для українця й зміну мови… А з огляду на те, що до 80 відсотків селян були неписьменними, такий перехід до російщини відбувався через перехідну стадію суржику" (Максим Стріха).
Батьківська мова відтак помалу втрачала свою міць, в неї почали проникати елементи російської мови, щоб завуалювати стійку українськість, щоб показати процес злиття націй. Вводилися чужі фрази, фразеологічні звороти, відмінки, закінчення і навіть вимова. Мова ставала розмитою, як калюжа після дощу.
Такий її різновид і є суржиком, своєрідним мовним покручем. Треба сказати, що впливи інших мов – не є чимось небажаним. Коли ми приймаємо їх, не руйнуючи власних правил (фонетичних, граматичних, синтаксичних особливостей рідної мови), то це природньо. Мова, як і людина, живе, розвивається і росте.
Але спеціально змішувати слова української та російської мов, перекручувати їх відмінки і калькувати – це спотворювати і одне, і друге. Щодо суржику і досі точаться суперечки: бути йому чи не бути? Зрозуміло, що це – мовне сміття і його потрібно виполювати. З іншого боку – якщо людина досі була російськомовною, але вирішила перейти на українську, цей процес також не відбудеться відразу. Боячись допускати у своє мовлення суржик, вона загалом боятиметься говорити українською. Як з цим бути?
Мовознавці радять не боятися, а говорити! Щира повага тим, хто переходить на рідну мову! І наш обов'язок – підтримати їх, виправити, допомогти.
"Нація – перепустка у Вічність,
Мова рідна – віза у віки.
З рідним словом житимемо вічно,
З суржиком ми – покруч, будяки!"
(Любов Сердунич)
Немає коментарів:
Дописати коментар