Проєкт "Антисуржик для кожного з нас". Випуск 4.

 Тема. Антоніми.

Українська мова – дуже багата мова. Часто в повсякденному житті ми використовуємо слова, притаманні конкретному контексту, хоча вони можуть вживатись і в іншому.

Лексикологія – це наука, до якої ми звертаємося для виділення груп слів за їхнім значенням.

В українській мові виділяють 3 основні групи слів за їхнім значенням:  синоніми, антоніми та омоніми. 

Сьогодні мова піде про антоніми.

І чорні, й білі м’ячики

Ми ловимо долонями –

Із протилежним значенням

Слова звуться антоніми.

  Антоніми (від грецьких слів «anti» – проти і «onyma» – ім’я) – це слова,  абсолютно протилежні за своїм лексичним значенням.

Антоніми завжди належать до однієї частини мови й позначають однорідні  явища (ознаки, риси характеру, дії).  Вони об'єднуються в антонімічні пари за принципом лексичної спільності – наприклад, обидва слова вказують на одну й ту саму ознаку, якість якої є протилежною: веселий – сумний, високо – низько, йти – стояти, від – до.

У мовленні обидва антоніми поєднуються з тими самими словами: безтурботна – заклопотана (людина), спекотний – холодний (день), недозрілий – стиглий (овоч).

Багатозначні слова мають різні антоніми відповідно до свого конкретного значення: свіжий хліб – черствий, свіже сало – старе, свіжий букет – зів’ялий, свіжа сорочка – брудна, свіже повітря – застояне, свіжий вітер – теплий, свіжий слід – давній, свіжа голова – втомлена.

Антоніми не мають: власні назви слова, що називають конкретні предмети, процеси (волосся, книга) числівники та більшість займенників слова-терміни (апостроф, вольт) якісні прикметники, що позначають відтінки кольорів (фіалковий, рожевий, жовтогарячий)

За структурою антоніми поділяються на різнокореневі (день – ніч) і однокореневі (виходити – заходити).

Антоніми бувають загальновживані (лексичні) і контекстуальні. 

Загальновживані антоніми мають протилежне значення незважаючи на сферу використання (постійний — тимчасовий); контекстуальні ж набувають протилежного значення тільки в контексті внаслідок переносного вживання слова.  Контекстуальна антонімія  дозволяє створювати свіжі, індивідуальні  антитези, які розкривають оригінальне світосприймання митця.

Приклад:

У душі моїй –

Місця немає туманам.

У душі моїй –

Сонце червоне буя... (В. Симоненко)

Маски – колишні лиця.

Цукор – весела сіль (І. Павлюк).

Явище антонімії стало основою для таких художніх засобів, як антитеза  й оксиморон.

Антитеза – це протиставлення двох слів або словосполучень, протилежних за своїм змістом. Антитеза не обов’язково буде складатися з антонімів – це можуть бути образи, слова у переносному значенні, які у творі справлятимуть враження протилежних явищ. Стислість і висока емоційність антитези надають багатьом висловам виразності, афористичності.

Приклад:

Ліпше вмерти  біжучи, ніж жити  гниючи (І. Багряний).

Коли гримить  зброя, закони  мовчать (Ціцерон).

Антитезу часто використовують у прислів'ях, приказках, загадках.

З великої хмари — малий дощ (Нар. творчість).

Перекладати з хворої  голови на здорову (Нар. творчість).

З такими друзями й ворогів не треба (Нар. творчість).

Хто вранці на чотирьох ногах, удень — на двох, а ввечері — на трьох? (Нар.творчість)

Оксюморон (оксиморон) –  стилістичний прийом,  що полягає у створенні нового поняття через поєднання протилежних за значенням слів (поєднання непоєднуваного).

Приклад:

Гарячий лід, початок кінця, убога розкіш, сльози радості, пекучий холод.

Підсумовуючи все сказане, можна зазначити, що антоніми допомагають чітко розрізнити поняття, висловити протилежні думки, яскраво й образно показати різні явища. Якщо ви не зможете дібрати антонім до слова, допоможе словник антонімів.