Проєкт "Антисуржик для кожного з нас". Випуск 6.

 

«Кличний відмінок іменників.

 Звертання, що складаються з кількох лексем».

Кличний відмінок – одна з відмінних рис українськоїмови, яка робить її мелодичною та співучою. Ми маємо використовувати кличний відмінок під час звертання до будь-якої особи або навіть неживої істоти.  Отже, розберімося!

Назву «кличний відмінок» вперше вжито у правописі 1990 року, у попередніх правописах це поняття називали кличною формою. У діловому та науковому стилях кличний відмінок властивий тільки іменникам чоловічого і жіночого роду в однині.Іменники середнього роду й іменники всіх родів у множині цієїформи не мають (виняток — панове).

В кличному відмінку вживаються не тільки імена, прізвища та по батькові. При звертанні ви також можете вказувати на посаду, особистий статус чи наукове звання людини. Також допускається використання загальних звертань, залежно від ситуації: жінко, чоловіче, хлопче, студенте та інші.

Не мають кличної форми займенники та прикметники. За потреби у звертанні використовується називний відмінок однини чи множини: Дорогі, дякую.

Якщо звертання складається з двох слів, то прикметники та займенники у його складі також мають форму називного відмінка: шановний пане, зіронько моя.

Як і всі відмінки, кличнийвідмінокутворюється за допомогою закінчень.

Закінчення кличного відмінка здебільшого залежить від часу активного побутування, відвідміни (I, II, III, IV), групи (тверда, м’яка, мішана), будови та наголосу іменника.

Та попри цепотрібно пам’ятати, що для нього характерна варіативність та несистемність форм, тому перевіряйте написання закінчень іменників у кличному відмінку за орфографічним словником.

У кличному відмінку однини іменників І відмінивживаються закінчення-о, -е, -є, -ю:

О маютьіменникитвердоїгрупи, в них основа слова закінчується на твердий приголосний: Ганно, книжко.

Е маютьіменниким’якої й мішаноїгруп: воле, земле, Іллє, душе, круче.

Є мають іменники м’якої групи після голосного та апострофа: Маріє, Софіє, сім’є.

Ю мають деякі пестливі іменники м’якої групи: матусю, бабусю, доню.

У кличному відмінку однини іменники ІІ відмінимають закінчення-у (-ю), -е.