Година-пам'яті «Афганістан: подвиг, біль, пам’ять…» (до Дня пам’яті воїнів-інтернаціоналістів)

Ти – вічний біль, Афганістан, 

Ти – наш неспокій. 

І не злічить глибоких ран 

В борні жорстокій. 

І не злічить сліз матерів, дружин, дітей – 

Не всі вернулися сини із тих ночей…

Щорічно 15 лютого Україна вшановує День пам'яті воїнів-інтернаціоналістів та День виводу військ з Афганістану.

Народ України вшановує героїчні подвиги та вірність військовому обов’язку учасників бойових дій на території інших держав. Саме 15 лютого 1989-го останній солдат перетнув афгансько-узбецький кордон біля містечка Термез. Відтоді ця дата увійшла в історію як День пам’яті воїнів-інтернаціоналістів, День вшанування учасників бойових дій на території інших держав.

З кожним роком все далі і далі історія віддаляє нас від вогняних років афганської війни. Але час не підвладний викреслити з нашої пам’яті героїчні подвиги, приклади мужності і вірності військовому обов’язку, які продемонстрували тисячі відданих синів і дочок України, долею одягнених у солдатські шинелі.

Надзвичайно жорсткі та виснажливі умови підготовки, перемінливий клімат, щоденні думки про смерть і переживання за своє життя робили перебування у «гарячій точці» просто неможливим. Таке зрозуміють тільки ті, хто воював і вижив у ті жахливі роки.

             Та найстрашніше те, що ці хлопці не знали, що буде з ними в майбутньому, чи знайдуть вони собі місце у новому житті, житті без війни і смерті. Та всі розуміли одне – це занадто дорога ціна, ніщо не варте того, щоб платити саме такою ціною – ціною того, що відбувалося з ними тоді і що могло бути потім.

   Про своє перебування на війні «афганці» не дуже поспішають розповідати. Вони скромно зауважують, мовляв, що тут говорити, війна і є війна – стріляють, убивають. Але навіть із скупих фраз-спогадів стає зрозуміло –кожен з них щохвилинно ризикував своїм життям.

З того часу минуло вже 34 роки, проте пам’ять не стерла з історії кривавих подій. Війна ніколи не забудеться і не пройде безслідно, залишаючи за собою горе, сльози, каліцтво, смерть…

Тільки з України в Афганістані воювало 160 тисяч солдатів і офіцерів. З них 3360 не повернуться додому ніколи. А тих, хто і зостався живим, моральне каліцтво супроводжуватиме все життя. Більше 8 тисяч українців отримали поранення, 6 тисяч залишилися інвалідами.

Афганська війна залишила невиліковну рану в душах та серцях тих, хто пройшов вогненними гірськими стежками, хто втратив друзів, синів чи батьків.

         Крім афганців, цього дня вшановують і інших військових, які брали участь у різних війнах в часи СРСР та незалежної України. Ми вшановуємо тих, кому довелося воювати в чужих країнах, схиляємо голови перед світлою пам’яттю полеглих, які виконували бойовий наказ Батьківщини, але за її межами. Десятки тисяч українських воїнів приймали участь у локальних воєнних конфліктах минулого століття. Наші українці воювали і гинули у Афганістані та Єгипті, В’єтнамі та Ливані, Анголі та Іраку…

Пропоную  книги, що розповідають про трагізм цієї страшної війни і мужність простих солдат:

Афган, прописаний у серці. – Миколаїв : Миколаїв. обл. друк., 2004. – 374 с.

 В книзі розповідається про учасників Афганської війни, про тих, хто першим, а хто в числі останніх залишив Афганістан, віддається данина пам’яті  полеглим.

 

 

 

Знову Афган наснився… 30 років пам’яті : збірка віршів, прози та документальних світлин / укл. О. В. Гусак, Н. М. Гурська. – Вид. 2-ге. – Запоріжжя : СТАТУС, 2019. – 56 с.

            Правда від учасників бойових дій, юність яких була обпалена війною, віршовані спогади, пісні та вірші, написані серцем, - це той скарб, який ми повинні зберегти. Приклад братерства, любові до життя та матері, приклад міцної чоловічої дружби… Мабуть, тільки опинившись далеко від дому, рідних і близьких, у зоні бойових дій, у людини загострюються відчуття й почуття, - починаєш розуміти цінність життя та розуміти, що дійсно є важливим.

 

Книга Пам’яті України : Інтернаціоналісти. Запорізька область. – Запоріжжя : Дике Поле, 2012. – 320 с. – Том 23(І).

Книга присвячена землякам-запоріжцям, які виконували свій військовий обов’язок у війнах та локальних конфліктах за рубежом України – в Афганістані, Чехословаччині, Монголії, Угорщині та інших країнах. У виданні подаються короткі біографічні довідки про воїнів-інтернаціоналістів.

Ключник, В. Т. Дні і ночі Кандагара : афганський щоденник / В. Т. Ключник ; худож. О. В. Коваль. – К. : Глобус, 1993. – 160 с.

Щоденник афганських воєнних дій очима учасника розкриває трагедію війни, внутрішній світ воїнів-афганців, їхню неймовірну тягу до життя.

 

 

«Невідома війна. Афган» - найцікавіша серія художніх видань про Афганську війну, до якої увійшли книги, що містять захоплюючі історії та різноманітні сюжети про героїчні подвиги воїнів-афганців. У кожній книзі – своя трагедія, свої герої, які навіть у таких жахливих обставинах залишились людьми з великої літери.

У цей скорботний день Україна схиляє голову перед своїми синами, що воювали та загинули в 16-ти країнах світу. Висловлюємо шану і подяку всім ветеранам трагічної афганської війни та українським воїнам-миротворцям за відвагу, вірність присязі і честі. Пам'ять про ці події  завжди залишиться в пам'яті українського народу та буде прикладом для молодого покоління.

Афганістан... 

Згадаймо ті дні, коли разом з світанком 

Вставали ми всі і мчались на танках, 

Або "БеТееРом", вперед на ті гори

 Де ворог засів, що бив по колонах.

Афганістан... 

Згадаймо бої. Згадаймо загиблих. 

Шануймо батьків наших рідних. Пониклих 

В журбі за синочком, що смерть там знайшов... 

Геройски загинув! У вічність пішов!...