вівторок, 21 лютого 2023 р.

Віршограй «Солов’їна, барвінкова - українська наша мова» (до Міжнародного дня рідної мови).

Мова для кожного народу стає ніби другою природою, що оточує його, живе з ним всюди і завжди. Без неї, як і без сонця, повітря, рослин, людина не може існувати. Тому знати, берегти і примножувати рідну мову – це обов’язок кожної людини.

У скарбничці нашого народу вірші про українську мову посідають одне із найчільніших місць. Здається, про красу слова сказано так багато, що краще її й не опишеш.


       Пропоную добірку віршів, присвячених
рідній мові, які не залишать вас байдужими.

Ігор Калинець

      Мова

Що у нас за свято

зі самого ранку?

Одягає радо

кожен вишиванку.

 

Відчинились скрині

по всій Україні —

чи є краща мода,

як вкраїнський одяг?

 

А як нарядились,

стали найгарніші,

«Кобзар» розгорнули —

в нім Шевченка вірші.

 

Каже так Шевченко

нам на уродини:

— Вам також нелегко

жити в Батьківщині.

 

Але мова наша —

наша зброя гідна.

Чи є мова краща,

аніж та, що рідна?

Калинець І. Мова / І. Калинець // Ігор Калинець – дітям / І. Калинець. — Львів, 2020. — С. 46.

* * *

Любов Відута

      Із мовою

Із нею – в космос й до глибин,

хто з нею – в гурті, не один.

Вона – у росах пелюстки,

слова, віршовані рядки,

в барвистій вишивці моїй,

в мені, у тобі та у ній.

Із нею ми – одна сім’я,

Несемо гордо власне «я».

Води не наберемо в рот,

ми з нею – нація, народ!

Це – мова матері свята,

в ній – наша сила й чистота.

Відута Л. Із мовою / Л. Відута // Корабель світлих мрій / Л. Відута. – Львів, 2019. – С. 38.

* * *

Людмила Савчук

Як воду п'ю із чистої криниці,

З-поміж людей вишукую слова.

І наша рідна мова-чарівниця

У віршах повнозвучних ожива.

Цвіте, як квітка маку серед поля.

Дзвенить, як пісня пташки чарівна.

І хоч нелегка в Україні доля,

Та вірю все ж відродиться вона.

І буде людям Україна – мати,

Не мачуха, якою нині є.

І мову рідну будуть шанувати,

Як найбагатіше надбання своє.

Савчук Л. "Як воду п'ю із чистої криниці..." / Л. Савчук // Я - українка / Л. Савчук. - Тернопіль, 2015. - С. 10.

* * *

Олександр Олесь

   Рідна мова в рідній школі

Рідна мова в рідній школі!

Що бринить нам чарівніш?

Що нам ближче, і миліш,

І дорожче в час недолі?!

Рідна мова! Рідна мова!

Рідна мова! Рідна мова!

Перші матері слова,

Перша пісня колискова.

Як розлучимось з тобою,

Як забудем голос твій

І в вітчизні дорогій

Говоритимем чужою?!.

В кому думка прагне слова,

Хто в майбутнім хоче жить,

Той всім серцем закричить:

«В рідній школі рідна мова!»

Олесь О. Рідна мова і рідній школі / О. Олесь // Наша мова – солов’їна / О. Олесь. – Київ, 1990. – С. 6.

* * *

Сидір Воробкевич

   Рідна мова

Мово рідна, слово рідне,

Хто вас забуває,

Той у грудях не серденько,

А лиш камінь має.

Як ту мову нам забути

Котрою учила

Нас всіх ненька говорити,

Ненька наша мила?!.

Воробкевич С. Рідна мова / С. Воробкевич // Наша мова – солов’їна / С. Воробкевич. – Київ, 1990. – С. 7.

* * *

Микола Пироженко

   Рідна мова

Чи в радості, а чи в журбі,

Ти поклонишся знову й знову

Тому, хто виплекав в тобі

Оцю співучу рідну мову.

Народ цю мову прикрашав,

Беріг від роду і до роду.

І в ній відбилася душа

Мого великого народу.

Пироженко М. Рідна мова / М. Пироженко // Січовик І. П. Мій дитячий садочок / І. Січовик. – Тернопіль, 2014. – С. 14.

* * *

Терень Масенко

   Краса рідної мови

Любіть красу своєї мови,

Звучання слів і запах слів:

Це квітка ніжна і чудова

З широких батьківських степів.

Всі каравани знайдуть воду

В краю пустель і злих негод:

Як річка, з роду і до роду,

Там мова з’єднує народ.

Масенко Т. Краса рідної мови / Т. Масенко // Січовик І. П. Мій дитячий садочок / І. Січовик. – Тернопіль, 2014. – С. 15.

* * *

Дмитро Павличко

   Рідна мова

Спитай себе, дитино, хто ти є,

І в серці обізветься рідна мова;

І в голосі яснім ім’я твоє

Просяє, наче зірка світанкова.

 

З родинного гнізда, немов пташа,

Ти полетиш, де світу далечизна,

Та в рідній мові буде вся душа

І вся твоя дорога, вся Вітчизна.

 

У просторах, яким немає меж,

Не згубишся, як на вітрах полова.

Моря перелетиш і не впадеш,

Допоки буде в серці рідна мова.

Павличко Д. Рідна мова / Д. Павличко // Найкраще місце на землі / Д. Павличко. – Київ, 2007. – С. 11.

* * *

Володимир Олійник

   Слова

Плекатимеш мову - цвістимуть слова,

Мов білі черешні весною…

Ростимуть слова, як у квітні трава,

Зігріті любов’ю земною.

 

Які ж вони чисті, як вічно звучать,

Як птахами в’ються крилато, –

Мов зорі незгасні небесних багать:

Хліб. Совість. Вітчизна і Мати.

 

Шануй їх у серці. Ніколи не смій

Святе і високе топтати.

Як жито-пшеницею слова добрі сій –

Рясний урожай будеш мати!

Олійник В. Слова / В. Олійник // Калинова сопілка / В. Олійник. – Хмельницький, 1995. – С. 4.

* * *

Іван Багряний

   Рідна мова

Мово рідна!

Колискова

Материнська ніжна мово!

Мово сили й простоти, –

Гей, яка ж прекрасна Ти!

Перше слово – крик любови,

Сміх і радість немовляти –

Неповторне слово «Мати» –

Про життя найперше слово…

 

Друге слово – гімн величний,

Грім звитяг і клекіт орлий, –

Звук «Вітчизни» неповторний

І простий, і предковічний…

 

Ну, а третє слово – «Мила» –

Буря крові, пісня рвійна

І така, як пах любистку,

І така, як мрійка мрійна…

 

Перейшов усі світи я –

Є прекрасних мов багато,

Але першою, як Мати,

Серед мов лиш ти є.

Ти велична і проста

Ти стара і вічно нова.

Ти могутня, рідна мово!

Мово – пісня колискова

Мово – матері уста.

Багряний І. Рідна мова / І. Багряний // Читай-місто. – Харків, 2003. – С. 458-459.

* * *

Володимир Самійленко

   Українська мова

   (Пам’яті Т. Г. Шевченка)

Діамант дорогий на дорозі лежав, –

Тим великим шляхом люд усякий минав,

І ніхто не пізнав діаманта того.

Йшли багато людей й топтали його,

Але раз з тим шляхом хтось чудовий ішов,

І в пилу на шляху діамант він знайшов.

Камінець дорогий він одразу пізнав,

І додому приніс, і гарненько, як знав,

Обробив, обточив дивний той камінець,

І уставив його у коштовний вінець.

Сталось диво тоді: камінець засіяв.

І промінням ясним всіх людей здивував,

І палючим огнем кольористо блищить.

 

Так в пилу на шляху наша мова була,

І мислива рука її з пилу взяла.

Полюбила її, обробила її,

Положила на ню усі сили свої,

І в народний вінець, як в оправу ввела,

І, як зорю ясну, вище хмар піднесла.

І на злість ворогам засіяла вона,

Як алмаз дорогий, як а зоря ясна.

І сіятиме вік, поки сонце стоїть,

І лихим ворогам буде очі сліпить.

Хай же ті вороги поніміють скоріш.

Наша ж мова сія щогодини ясніш!

Хай коштовним добром вона буде у нас,

Щоб і сам здивувавсь у могилі Тарас,

Щоб поглянувши сам на творіння своє,

Він побожно сказав: «Відкіля нам сіє?!»

Самійленко В. Українська мова / В. Самійленко // Мово рідна, слово рідне!. – Київ, 1989. – С. 32-33.


* * *

Федір Пантов

   Любіть рідну мову


Мова — краса спілкування,

Мова — як сонце ясне,

Мова — то предків надбання,

Мова — багатство моє.

Мова — то чиста криниця,

Де б'є, мов сльоза, джерело,

Мова — це наша світлиця,

Вона як добірне зерно.

Мова — державна перлина,

Нею завжди дорожіть:

Без мови немає країни —

Мову, як матір, любіть!

Пантов Ф. Любіть рідну мову / Ф. Пантов // Квасниця І. Дітям про державну і рідну мову в Україні / І. Квасниця. - Київ, 2012. - С. 38.

* * *

Любов Забашта

   Рідна мова

Пролетіли роки, ніби білі лелеки

Від того озеречка, від моєї ріки,

І кохання далеко, і юність далеко,

А вони все у небо летять з-під руки.

 

Білокрилі мої, ви лелеки чи, може,

Мені суджені, мабуть, іще з пелюшок

Мого серця вкраїнського дикії рожі,

Що засіяли стільки життя сторінок?

Прийняла я дарунок від нені — то мова,

Тому скарбу ніколи не скласти ціни,

Моє серце вона осява барвінково,

Будьте вдячні матусі, і дочки й сини!

 

Будьте вдячні народу, бережіть теє слово.

Що гранилось віками у битвах, в трудах,

Воно визріло вже і співа колосково —

Синя птиця народу — на буйних вітрах.

Забашта Л. Рідна мова / Л. Забашта // Мово рідна, слово рідне!. – Київ, 1989. – С. 126.

* * *

Дмитро Луценко

   Рідна мова

…У ній усе:

діброви й верболози,

Дніпра і Ворскли витканий атлас,

козацька доблесть і кріпацькі сльози,

ще й дума та, що вистраждав Тарас.

Розмай Карпат,

де юниться на скелі

смерічка недоторкано-струнка,

незгасне сяйво вбогої оселі,

що нам дала у спадщину Франка.

Діброви праслов'янської Волині,

з журбою Мавки й болем Лукаша,

де гордою Кассандрою і нині

вита бентежна Лесина душа.

Мов писанки хатини сіл затишні,

в курганах скіфських сива далина.

Та усмішка жива Остапа Вишні,

та пристрасть Ярослава Галана.

О рідна мово!

Є ще люди ниці зрікаються, бува, і матерів!

А я твої троянди й чорнобривці

любов'ю до пелюстки обігрів.

Ти — крона й корінь рідного народу:

батьків, дідів, і прадідів, і пра...

Луценко Д. Рідна мова / Д. Луценко // Мово рідна, слово рідне!. – Київ, 1989. – С. 128-129. 126.

* * *

Дмитро Білоус

   Рідне слово

Ти постаєш в ясній обнові,

як пісня, линеш, рідне слово.

Ти наше диво калинове,

кохана материнська мово!

 

Несеш барвінь гарячу, яру

в небесну синь пташиним граєм

і, спивши там від сонця жару,

зеленим дихаєш розмаєм.

 

Плекаймо в серці кожне гроно,

прозоре диво калинове.

Хай квітне, пломенить червоно

в сім'ї великій, вольній, новій.

Білоус Д. Рідне слово / Д. Білоус // Мово рідна, слово рідне!. – Київ, 1989. – С. 133.

* * *

Валентин Бичко

   Мова

Мово моя українська —

Батьківська, материнська,

Я тебе знаю не вивчену —

Просту, домашню, звичну,

Не з-за морів прикликану,

Не з словників насмикану.

Ти у мені із кореня —

Полем мені наговорена,

Дзвоном коси прокована,

В чистій воді смакована.

Болем очей продивлена,

Смутком багать продимлена,

З хлібом у душу всмоктана,

В поті людськім намокнута,

З кров'ю моєю змішана

І аж до скону залишена

В серці моїм.

Ти звеш сюди

Добрих людей до бесіди.

Бичко В. Мова / В. Бичко // Мово рідна, слово рідне!. – Київ, 1989. – С. 135.

* * *

А. Малишко

Буду я навчатись мови

Буду я навчатись мови

золотої...

У трави-веснянки, у гори крутої,

В потічка веселого, що постане

річкою,

В пагінця зеленого, що зросте

смерічкою.

Буду я навчатись

мови

блискавиці

В клекоті гарячім кованої

криці,

В корневищі пружному ниви

колоскової

В леготі шовковому пісні

колискової.

Щоб людському щастю

дбанок свій надбати;

Щоб раділа з мене

Україна-мати…

Малишко А. «Буду я навчатись мови…» / А. Малишко // Світ українського слова. – Київ, 1994. – С. 23-24.

* * *

Максим Рильський

Мова

Як парость виноградної лози,

Плекайте мову.

Пильно й ненастанно

Політь бур'ян.

Чистіша від сльози

Вона хай буде.

Вірно і слухняно

Нехай вона щоразу служить вам,

Хоч і живе своїм живим життям.

Рильський М. Мова / М. Рильський // Читай-місто. – Харків, 2002. – С. 162.

Мова народу – найкращий цвіт, що ніколи не в'яне, а вічно живе, розвивається. Тож бережімо рідну мову, шануймо і розвиваймо, дбаймо про її чистоту і красу, намагаймося говорити
один одному лише добрі слова, тоді й світ навколо стане кращим, добрішим.

 

 

 

Немає коментарів:

Дописати коментар