Мова для кожного народу стає ніби другою природою, що оточує його, живе з ним всюди і завжди. Без неї, як і без сонця, повітря, рослин, людина не може існувати. Тому знати, берегти і примножувати рідну мову – це обов’язок кожної людини.
У скарбничці нашого народу вірші про українську мову посідають одне із найчільніших місць. Здається, про красу слова сказано так багато, що краще її й не опишеш.
Пропоную добірку віршів, присвячених рідній мові, які не залишать вас байдужими.
Ігор Калинець
Мова
Що у нас за свято
зі самого ранку?
Одягає радо
кожен вишиванку.
Відчинились скрині
по всій Україні —
чи є краща мода,
як вкраїнський одяг?
А як нарядились,
стали найгарніші,
«Кобзар» розгорнули —
в нім Шевченка вірші.
Каже так Шевченко
нам на уродини:
— Вам також нелегко
жити в Батьківщині.
Але мова наша —
наша зброя гідна.
Чи є мова краща,
аніж та, що рідна?
Калинець І. Мова / І. Калинець // Ігор Калинець – дітям / І. Калинець. — Львів, 2020. — С. 46.
* * *
Любов Відута
Із мовою
Із нею – в космос й до глибин,
хто з нею – в гурті, не один.
Вона – у росах пелюстки,
слова, віршовані рядки,
в барвистій вишивці моїй,
в мені, у тобі та у ній.
Із нею ми – одна сім’я,
Несемо гордо власне «я».
Води не наберемо в рот,
ми з нею – нація, народ!
Це – мова матері свята,
в ній – наша сила й чистота.
Відута Л. Із мовою / Л. Відута // Корабель світлих мрій / Л. Відута. – Львів, 2019. – С. 38.
* * *
Людмила Савчук
Як воду п'ю із чистої криниці,
З-поміж людей вишукую слова.
І наша рідна мова-чарівниця
У віршах повнозвучних ожива.
Цвіте, як квітка маку серед поля.
Дзвенить, як пісня пташки чарівна.
І хоч нелегка в Україні доля,
Та вірю все ж відродиться вона.
І буде людям Україна – мати,
Не мачуха, якою нині є.
І мову рідну будуть шанувати,
Як найбагатіше надбання своє.
Савчук Л. "Як воду п'ю із чистої криниці..." / Л. Савчук // Я - українка / Л. Савчук. - Тернопіль, 2015. - С. 10.
* * *
Олександр Олесь
Рідна мова в рідній школі
Рідна мова в рідній школі!
Що бринить нам чарівніш?
Що нам ближче, і миліш,
І дорожче в час недолі?!
Рідна мова! Рідна мова!
Рідна мова! Рідна мова!
Перші матері слова,
Перша пісня колискова.
Як розлучимось з тобою,
Як забудем голос твій
І в вітчизні дорогій
Говоритимем чужою?!.
В кому думка прагне слова,
Хто в майбутнім хоче жить,
Той всім серцем закричить:
«В рідній школі рідна мова!»
Олесь О. Рідна мова і рідній школі / О. Олесь // Наша мова – солов’їна / О. Олесь. – Київ, 1990. – С. 6.
* * *
Сидір Воробкевич
Рідна мова
Мово рідна, слово рідне,
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
А лиш камінь має.
Як ту мову нам забути
Котрою учила
Нас всіх ненька говорити,
Ненька наша мила?!.
Воробкевич С. Рідна мова / С. Воробкевич // Наша мова – солов’їна / С. Воробкевич. – Київ, 1990. – С. 7.
* * *
Микола Пироженко
Рідна мова
Чи в радості, а чи в журбі,
Ти поклонишся знову й знову
Тому, хто виплекав в тобі
Оцю співучу рідну мову.
Народ цю мову прикрашав,
Беріг від роду і до роду.
І в ній відбилася душа
Мого великого народу.
Пироженко М. Рідна мова / М. Пироженко // Січовик І. П. Мій дитячий садочок / І. Січовик. – Тернопіль, 2014. – С. 14.
* * *
Терень Масенко
Краса рідної мови
Любіть красу своєї мови,
Звучання слів і запах слів:
Це квітка ніжна і чудова
З широких батьківських степів.
Всі каравани знайдуть воду
В краю пустель і злих негод:
Як річка, з роду і до роду,
Там мова з’єднує народ.
Масенко Т. Краса рідної мови / Т. Масенко // Січовик І. П. Мій дитячий садочок / І. Січовик. – Тернопіль, 2014. – С. 15.
* * *
Дмитро Павличко
Рідна мова
Спитай себе, дитино, хто ти є,
І в серці обізветься рідна мова;
І в голосі яснім ім’я твоє
Просяє, наче зірка світанкова.
З родинного гнізда, немов пташа,
Ти полетиш, де світу далечизна,
Та в рідній мові буде вся душа
І вся твоя дорога, вся Вітчизна.
У просторах, яким немає меж,
Не згубишся, як на вітрах полова.
Моря перелетиш і не впадеш,
Допоки буде в серці рідна мова.
Павличко Д. Рідна мова / Д. Павличко // Найкраще місце на землі / Д. Павличко. – Київ, 2007. – С. 11.
* * *
Володимир Олійник
Слова
Плекатимеш мову - цвістимуть слова,
Мов білі черешні весною…
Ростимуть слова, як у квітні трава,
Зігріті любов’ю земною.
Які ж вони чисті, як вічно звучать,
Як птахами в’ються крилато, –
Мов зорі незгасні небесних багать:
Хліб. Совість. Вітчизна і Мати.
Шануй їх у серці. Ніколи не смій
Святе і високе топтати.
Як жито-пшеницею слова добрі сій –
Рясний урожай будеш мати!
Олійник В. Слова / В. Олійник // Калинова сопілка / В. Олійник. – Хмельницький, 1995. – С. 4.
* * *
Іван Багряний
Рідна мова
Мово рідна!
Колискова
Материнська ніжна мово!
Мово сили й простоти, –
Гей, яка ж прекрасна Ти!
Перше слово – крик любови,
Сміх і радість немовляти –
Неповторне слово «Мати» –
Про життя найперше слово…
Друге слово – гімн величний,
Грім звитяг і клекіт орлий, –
Звук «Вітчизни» неповторний
І простий, і предковічний…
Ну, а третє слово – «Мила» –
Буря крові, пісня рвійна
І така, як пах любистку,
І така, як мрійка мрійна…
Перейшов усі світи я –
Є прекрасних мов багато,
Але першою, як Мати,
Серед мов лиш ти є.
Ти велична і проста
Ти стара і вічно нова.
Ти могутня, рідна мово!
Мово – пісня колискова
Мово – матері уста.
Багряний І. Рідна мова / І. Багряний // Читай-місто. – Харків,
2003. – С. 458-459.
* * *
Володимир Самійленко
Українська мова
(Пам’яті Т. Г. Шевченка)
Діамант дорогий на дорозі лежав, –
Тим великим шляхом люд усякий минав,
І ніхто не пізнав діаманта того.
Йшли багато людей й топтали його,
Але раз з тим шляхом хтось чудовий ішов,
І в пилу на шляху діамант він знайшов.
Камінець дорогий він одразу пізнав,
І додому приніс, і гарненько, як знав,
Обробив, обточив дивний той камінець,
І уставив його у коштовний вінець.
Сталось диво тоді: камінець засіяв.
І промінням ясним всіх людей здивував,
І палючим огнем кольористо блищить.
Так в пилу на шляху наша мова була,
І мислива рука її з пилу взяла.
Полюбила її, обробила її,
Положила на ню усі сили свої,
І в народний вінець, як в оправу ввела,
І, як зорю ясну, вище хмар піднесла.
І на злість ворогам засіяла вона,
Як алмаз дорогий, як а зоря ясна.
І сіятиме вік, поки сонце стоїть,
І лихим ворогам буде очі сліпить.
Хай же ті вороги поніміють скоріш.
Наша ж мова сія щогодини ясніш!
Хай коштовним добром вона буде у нас,
Щоб і сам здивувавсь у могилі Тарас,
Щоб поглянувши сам на творіння своє,
Він побожно сказав: «Відкіля нам сіє?!»
Самійленко В. Українська мова / В. Самійленко // Мово рідна, слово рідне!. – Київ, 1989. – С. 32-33.
* * *
Федір Пантов
Любіть рідну мову
Мова — краса спілкування,
Мова — як сонце ясне,
Мова — то предків надбання,
Мова — багатство моє.
Мова — то чиста криниця,
Де б'є, мов сльоза, джерело,
Мова — це наша світлиця,
Вона як добірне зерно.
Мова — державна перлина,
Нею завжди дорожіть:
Без мови немає країни —
Мову, як матір, любіть!
Пантов Ф. Любіть рідну мову / Ф. Пантов // Квасниця І. Дітям про державну і рідну мову в Україні / І. Квасниця. - Київ, 2012. - С. 38.
* * *
Любов Забашта
Рідна мова
Пролетіли роки, ніби білі лелеки
Від того озеречка, від моєї ріки,
І кохання далеко, і юність далеко,
А вони все у небо летять з-під руки.
Білокрилі мої, ви лелеки чи, може,
Мені суджені, мабуть, іще з пелюшок
Мого серця вкраїнського дикії рожі,
Що засіяли стільки життя сторінок?
Прийняла я дарунок від нені — то мова,
Тому скарбу ніколи не скласти ціни,
Моє серце вона осява барвінково,
Будьте вдячні матусі, і дочки й сини!
Будьте вдячні народу, бережіть теє слово.
Що гранилось віками у битвах, в трудах,
Воно визріло вже і співа колосково —
Синя птиця народу — на буйних вітрах.
Забашта Л. Рідна мова / Л. Забашта // Мово рідна, слово рідне!. – Київ, 1989. – С. 126.
* * *
Дмитро Луценко
Рідна мова
…У ній усе:
діброви й верболози,
Дніпра і Ворскли витканий атлас,
козацька доблесть і кріпацькі сльози,
ще й дума та, що вистраждав Тарас.
Розмай Карпат,
де юниться на скелі
смерічка недоторкано-струнка,
незгасне сяйво вбогої оселі,
що нам дала у спадщину Франка.
Діброви праслов'янської Волині,
з журбою Мавки й болем Лукаша,
де гордою Кассандрою і нині
вита бентежна Лесина душа.
Мов писанки хатини сіл затишні,
в курганах скіфських сива далина.
Та усмішка жива Остапа Вишні,
та пристрасть Ярослава Галана.
О рідна мово!
Є ще люди ниці зрікаються, бува, і матерів!
А я твої троянди й чорнобривці
любов'ю до пелюстки обігрів.
Ти — крона й корінь рідного народу:
батьків, дідів, і прадідів, і пра...
Луценко Д. Рідна мова / Д. Луценко // Мово рідна, слово рідне!. – Київ, 1989. – С. 128-129. 126.
* * *
Дмитро Білоус
Рідне слово
Ти постаєш в ясній обнові,
як пісня, линеш, рідне слово.
Ти наше диво калинове,
кохана материнська мово!
Несеш барвінь гарячу, яру
в небесну синь пташиним граєм
і, спивши там від сонця жару,
зеленим дихаєш розмаєм.
Плекаймо в серці кожне гроно,
прозоре диво калинове.
Хай квітне, пломенить червоно
в сім'ї великій, вольній, новій.
Білоус Д. Рідне слово / Д. Білоус // Мово рідна, слово рідне!. – Київ, 1989. – С. 133.
* * *
Валентин Бичко
Мова
Мово моя українська —
Батьківська, материнська,
Я тебе знаю не вивчену —
Просту, домашню, звичну,
Не з-за морів прикликану,
Не з словників насмикану.
Ти у мені із кореня —
Полем мені наговорена,
Дзвоном коси прокована,
В чистій воді смакована.
Болем очей продивлена,
Смутком багать продимлена,
З хлібом у душу всмоктана,
В поті людськім намокнута,
З кров'ю моєю змішана
І аж до скону залишена
В серці моїм.
Ти звеш сюди
Добрих людей до бесіди.
Бичко В. Мова / В. Бичко // Мово рідна, слово рідне!. – Київ, 1989. – С. 135.
* * *
А. Малишко
Буду я навчатись мови
Буду я навчатись мови
золотої...
У трави-веснянки, у гори крутої,
В потічка веселого, що постане
річкою,
В пагінця зеленого, що зросте
смерічкою.
Буду я навчатись
мови
блискавиці
В клекоті гарячім кованої
криці,
В корневищі пружному ниви
колоскової
В леготі шовковому пісні
колискової.
Щоб людському щастю
дбанок свій надбати;
Щоб раділа з мене
Україна-мати…
Малишко А. «Буду я навчатись мови…» / А. Малишко // Світ українського слова. – Київ, 1994. – С. 23-24.
* * *
Максим Рильський
Мова
Як парость виноградної лози,
Плекайте мову.
Пильно й ненастанно
Політь бур'ян.
Чистіша від сльози
Вона хай буде.
Вірно і слухняно
Нехай вона щоразу служить вам,
Хоч і живе своїм живим життям.
Рильський М. Мова / М. Рильський // Читай-місто. – Харків, 2002. – С. 162.
Мова народу – найкращий цвіт, що ніколи не в'яне, а вічно живе, розвивається. Тож бережімо рідну мову, шануймо і розвиваймо, дбаймо про її чистоту і красу, намагаймося говорити один одному лише добрі слова, тоді й світ навколо стане кращим, добрішим.
Немає коментарів:
Дописати коментар