«Козацькому роду нема переводу» – це прислів’я знає кожен з нас, а сучасні реалії засвідчують, що всі ми – нащадки відважних і волелюбних запорозьких козаків. Кмітливий і завзятий чоловік із шаблею, незмінною люлькою та самобутнім почуттям гумору – такими романтизовано малює козаків художня література, від творів Тараса Шевченка до Василя Стуса.
Наш край в усі час був надто привабливим для численних ворогів. Таким він лишається навіть у ХХІ столітті. А для того, аби усі охочі моги поглибити свої знання козацького періоду історії України, пропоную наступну підбірку. У ній ви знайдете як узагальнюючі праці, так і роботи, присвячені окремим сторонам життя козаків, їхнім найважливішим битвам та найвеличнішим постатям.
Історія українського війська.
Одне з наймасштабніших і найсерйозніших досліджень українського війська в історії сучасної України. Ґрунтовна розповідь, що охоплює історію українського війська від трипільських воєн до незалежної України. У книзі вміщено 300 фотографій з колекції Національного історичного музею України та художні реконструкції відомого українського ілюстратора Олександра Ком’яхова. Авторами текстів виступили 10 науковців з України та Великої Британії на чолі з відомим військовим істориком, реконструктором і знавцем зброї Кирилом Галушком.
Видання можна охарактеризувати як "високохудожній лікбез", після побіжного ознайомлення з яким, не кажучи вже про уважне прочитання, не закохатися у козацтво просто неможливо.
Козацькі січі.
Це перше видання, в якому фахівці з кількох міст та наукових інституцій спільно визначили та науково обґрунтували місця постійного розташування усіх 9 січей: Хортицької, Томаківської, Базавлуцької, Микитинської, Чортомлицької, Кам'янської, Олешківської, Нової (Підпільненської) та Задунайської.
Оскільки частину цих локацій затоплено водами водосховищ разом з легендарними Дніпровими порогами, наведені відомості є особливо цінними.
У цьому колективному дослідженні є цікаві думки щодо походження й утворення республіки козаків, її економіки, міжнародних відносин, культури.
Борис Крупницький. Гетьман Мазепа та його доба.
Учасник національно-визвольних змагань 1917-1921 рр. Крупницький після відступу армії УНР під натиском білшовиків емігрував до Німеччини, де став професором Українського вільного університету (УВУ) та Богословсько-педагогічної академії у Мюнхені.
Маючи доста часу і, що найголовніше, повну незалежність від радянської партійної цензури Борис Дмитрович став автором чи не найповнішого дослідження про життя та спадщину "батька українського барокко".
За власними словами дослідника, підготувати таку ґрунтовну працю його надихнуло постійне спотворення образу Мазепи російськими та деякими європейськими авторами, котрі сприймали гетьмана переважно крізь призму його стосунків з Петром I.
Через це поза їхньою увагою лишалися цілі пласти досягнень Мазепи і мазепинців в економіці, культурі, архітектурі та дипломатії.
Дмитро Наливайко. Козацька християнська республіка.
Повна назва цієї монографії - "Козацька християнська республіка (Запорозька Січ у західноєвропейських історико-літературних пам’ятках)". Її автор є філологом, а не істориком, тож його цікавило те, що про запорожців, реєстровців, "випищиків", "голоту", "сіромах" та інші різновиди козацького суспільного стану XVI - XIX ст. повідомляли на Заході.
У підсумку читачі отримали не просто переосмислену з сучасної точки зору підбірку раніше не знаних документальних свідчень про перемоги і поразки наших пращурів, а й систематизоване закордонне портфоліо запорозького війська. Як виявилося, козаки активно воювали за християнських монархів Європи.
За кого саме, де, коли й на яких умовах, - про це читайте у Дмитра Сергійовича.
Володимир Рутківський. Сторожова застава.
Якщо ви віддаєте перевагу не науково-популярним виданням, а художнім, то зверніть увагу на один з найцікавіших сучасних романів про пригоди козаків – "Сторожову заставу". Дитячий письменник Володимир Рутківський уперше написав цей твір у далекому 1986 році, проте окремим текстом "Сторожова застава" вийшла лише на початку 2000-х. За сюжетом, п’ятикласник Вітько Бубненко якимось дивом потрапляє в 1097-й, де разом зі славетними праукраїнськими богатирями Іллею Муромцем, Олешком Поповичем та Добринею захищає рубежі Київської Русі.
Кілька років тому книгу перевидали у видавництві «А-ба-ба-га-ла-ма-га» з яскравими та стильними ілюстраціями Максима Паленка. У 2017 році роман Рутківського екранізували.
Петро Сас. Полководець Петро Сагайдачний.
Це magnum opus "сагайдакознавця" Саса, основну увагу в якому приділено кільком поворотним моментам життєвого шляху гетьмана-галичанина, відомого широкому загалові насамперед як творець козацької флотилії: йдеться про морський похід на Феодосію (Кафу), посольство до перського шаха Аббаса І, війну з Московією (1617-1618) та порятунок України і Польщі від турецької навали у Хотинській війні (1621).
Шанувальники історії також знайдуть для себе у цій книзі важливі подробиці функціонування козацької та церковної бюрократії та інших тогочасних особливостей політичного процесу, якими вдало користувався Сагайдачний. І які так само застосовувалися проти нього.
Валерій Смолій, Валерій Степанков. Богдан Хмельницький.
Сутність роботи авторів цієї книги: гетьман не прагнув "возз'єднати Україну з Росією", а творив повноцінну, незалежну українську державу.
Допитливих читачів також чекають відповіді на запитання:
Яку роль у кар'єрі Богдана Зиновія відіграли його власні життєві драми? Чому випускник одного з найкращих єзуїтських коллегіумів Речі Посполитої раптом починає боротьбу з ополяченням та окатоличенням? Який саме зі своїх чисельних зовнішньополітичних союзів гетьман вважав найуспішнішим? Чому після смерті Хмельницького починається доба під назвою "Руїна"?
Дмитро Яворницький. Історія запорізьких козаків. У 3 томах.
Автор цієї книги, Дмитро Яворницький, – справжня легенда: видатний український історик, археолог, етнограф, дослідник українського козацтва. Його "Історія запорізьких козаків" налічує три томи, яку автор написав ще наприкінці XIX століття на основі кількох власних монографій. Книжка висвітлює питання соціально-економічної історії, суспільного устрою, життя й побуту запорозького козацтва.
Ніхто не знав про козаків більше за Яворницького, а те, що він надає багато уваги саме устрою й побуту козацтва (навіть їхнім уподобанням у їжі, ставленню до алкоголю та стосункам із жінками), робить це видання дуже цінним і цікавим.
Приємного читання!
Немає коментарів:
Дописати коментар